Твариноподібні одноклітинні організми

Якщо розглянути під мікроскопом зразки осаду, зібрані з дна. водойми, то ми обов' явково мікроскопі чиї рухливі одноклітинні бевбарнні орган і ями, які набагато більші за бактерій. Це одноклітинні твариноподібні організми. До них належить і амёба протій, яка дуже поширена у прісних, переважно — проточних водоймах.
Амеба протей* Тіло амеби являє собою одну клітину до 0,25 ми завдовжки (мал. 41,а).І форма постійно змінюється, завдяки чому клітина повільно рухається. Під час руху на передньому боці клітини утворюються випини, у які поступово перетікає цитоплазма з центральної та задньої частин клітини. Ці випини називаються нлсяралжнімш ніжками. Коли на шляху амеби трапляються скупчення бактерій або дрібні рештки інших організмів» несправжні ніжки повільно оточують їх і замикають у собі* Утворюється травна вакуоля* Травна вакуоля — це органела, у яку з цитоплазми виділяється травний сік» який розкладає складні  органічні   речовини   здобичі   на   простіші.   Продукти травленая всмоктуються з травної вакуолі у цитоплазму і використовуються амебою для синтезу власних органічних речовин та забезпечення клітини енергією. Спосіб живлення амеби  називається  фагоцитозом. Згодом травна вакуоля з непере-тровленими рештками опиняється біля клітинної мембрани, зливається з не©, і непервтравлений
ВМІСТ наКуОЛІ ВИВОДИТЬСЯ НОЗОННІ.
В клітині амеби під оптичним мікроскопом можна розрізнити також прозору скоротливу вакуолю та ядро. Скоротлива вакуоля періодично заповнюється водою» що містить надлишок солей та непотрібні продукти життєдіяльності, далі різко скорочується і викидає таким чином вміст назовні, тобто регулює кількість води і солей у клітині та здійснює функцію виділення. Розмножується амеба поділом навпіл (мал. 41, б).
Дослідження амеби під електронним мікроскопом покивали, що її клітина має не лише клітинну мембрану, ядро, скоротливу та травну вакуолі, але й мітохондрії.
Інфузорія туфелька. Іншим прикладок одноклітинних твариноподібних органі аміл є інфузбрії. Вони також живуть повсюди у прісній воді, а культуру інфузорій легко вавести та підтримувати самостійно. Клітини найпоширенішої інфузорії туфельки великі (до 0,2-0,3 мм завдовжки) і помітні навіть без збільшувальних приладів. За формою клітина дійсно нагадує туфельку: спереду клітина ввужена, поваду — дещо розширена* На одному боці клітини в інфузорії розташовується заглибина, схожа на кишеньку — це глотка (мол. 42).
Поверхню клітини вкривають біля 15 тис. рухливих джгутиків, які в інфузорій називають війками. Завдяки координованому хвилеподібному руху війок інфузорія за 1 секунду долає відстань у десять разів більшу за її довжину* Клітинна мембрана разом з війками та їх корінцями, розташованими у поверхневому шарі цитоплазми, утворює пружний та гнучкий клітинний покрив. Завдяки цьому покриву клітина зберігає відносно сталу форму.
Війки також вистилають поверхню глотки. Біля отвору глотки війки довші, і їх удари спрямовують усередину невеличкі часточки їжі, які осідають на її дні. Там вони оточуються ттттттяъга клітинної мембрани, краї яких з'єднуються, утворюючи травну вакуолю* У травну вакуолю виділяється травний сік — і відбуваеться розклад складних органічних речовин на прості* Вона переміщується по клітині, прості поживні речовини всмоктуються у цитоплазму, а непєретравлєні рештки виводяться назовні поблизу заднього кінця клітини* Таким чином, хоча у інфузорії травні вакуолі утворюються в глотці, сам спосіб живлення схожий зі способом живлення амеби» і також в фагоцитозом.
У передній та задній частинах клітини знаходиться по одній скоротливій вакуолі» які оточені зірчасто розташованими водо-лбираючими канальцнми. Крім того, під Оптичним мікроскопом у центрі клітини можна розрізнити два ядра — велике і мале. Велике ядро керує роботою клітини, а мале ядро відповідає за статевий процес та утворення великого ядра. Розмножуються інфузорії поділом клітини навпіл. Крім того, у інфузорій існує і статевий процес*
При статевому процесі дві інфузорії з'єднуються черевними боками, цитоплазми клітин у зоні контакту зливаються. Далі великі ядра руйнуються! а малі в особливий спосіб діляться. Внаслідок такого поділу в кожній клітині утворюється два ядра. Потім одне з ядер кожної клітини переходить в іншу клітину, де зливається з тим ядром, що залишилось, і клітини роз'єднуються. Ядро, що утворилося внаслідок злиття» ділиться, утворюючи в клітині нові ядра — мале і велике* Таким чином, при статевому процесі внаслідок обміну ядрами між клітинами інфузорій здійснюється обмін спадковою інформацією. Комірцеві джгутиконосці. У морях тв прісних водоймах численного є група одноклітинних твариноподібних організмів, у яких клітина на верхньому боці утворює комірець, э якого виходить довгий джгутик (мол. 43). Це комірцеві джгутиконосці. За допомогою джгутика клітина спрямовує до своєї поверхні потік води» що несе часточки їжі — відмерлі органічні речовини та бактерії. Коли їжа потрапляє на клітинну мембрану, П оточує коротка несправжня ніжка. Вона втягує здобич у клітину. Утворюється травна вакуоля, де і відбувається процес травлення* Комірцеві джгутиконосці вважаються найближчими ймовірними родичами багатоклітинних тварин, зокрема губок*
Паразитичні одноклітинні твариноподібні організми. Чимало одноклітинних твариноподібних організмів пристосувались до життя в інших організмах. Деякі з них здатні живитись за рахунок хазяїна, завдаючи йому шкоди.
Дизентерія — небезпечна хвороба, збудником якої є дизентерійна амеба, яка може жити у кишечнику людини.
оскільки харчується бактеріями. Але інколи дизентерійна амеба пошкоджує стінки, живлячись клітинами крові, починає дуже швидко ділитися, спричинюючи кривавий пронос. Із калом клітини дизентерійної амеби виводяться назовні. Здорова людина заражуеться дизентерійною амебою тоді, коли споживає їжу, що містить спочиваючі клітини паразита. Прості правила гігієни — миття рук ггіпгя відвідування туалету та перед споживанням їжі — дозволяють уникнути зараження дизентерійною амебою.
Малярія — дуже небезпечна хвороба, поширена у країнах з теплим та вологим кліматом. її збудником є  малярний плазмбдій  (мол. 44). Він розвивається в клітинах печінки та крові, спричиняючи їх руйнування. Переносником паразита є малярійний комар: при укусі хворої на малярію людний малярійний плазмодій потрапляє у тіло комара, там розмножується, і при повторному укусі аі слиною комара передається здоровій людині*
1. Одноклітинних еукаріот, що живляться шляхом фагощігозу> називають одноклітинними твариноподібними організмами.
2. Різні групи одноклітинних твариноподібних організмів (зокрема амеби, інфузорії, комірцеві джгутиконосці) відрізняються будовою клітин, рухливістю, способами розмноження.
3. Серед твариноподібних одноклітинних еукаріот є збудники небезпечних хвороб людини (наприклад, дизентерійна амеба та малярійний плазмодій)*
Несправжні ніжки, травна вакуоля, фагоцитоз, скоротлива вакуоля, статевий процес, дизентерія, малярія.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1. Що таке фагоцитоз?
2. Яка хвороба,  що спричинюється одноклітинними твариноподібними організмами, є «хворобою брудних рук»?
3. Які паразитичні одноклгтинні твариноподібні організми розповсюджуються кровосисними комахами, зокрема комарами?
ЗАВДАННЯ
Заповніть таблицю в зошиті, поставивши проти вказаної ознаки «так» або «ні» у стовпчиках, що стосуються відповідних організмів.
Про одноклітинні твариноподібні організин, що «іфімли» стати автотрофами
«Винахід» тваринного способу живлення — фагоцитозу — відкрив клітинним організмам дорогу до хижацтва, якого раніше не існувало, активний спосіб добування Did вимагав більших затрат енергії: кому — на пересування, кому — на забезпечення роботи війок чи джгутиків. Потреби у їжі зростали, а з ними зростав ризик загибелі від голоду у випадку невдалого полювання. Тому в усіх групах одноклітинних твариноподібних організмів з'являлись «винахідники», що запасалися •страховим полісом* від голодної смерті; вони захоплювали автотрофних Симбіонтів.
Так, прісноводна амеба пелотксв з'їдає, але не
перетравлює Одноклітинних ціанолрокаріот. Вони зберігаються у цитоплазмі амеби і отримують від неї вуглекислій газ та захист. Натомість ціанопро-каріот «віддає» хазяїну частину своЬс продуктів фотосинтезу. Завдяки такому симбіонту, амеба може виживати у воді, де практично немає необхідних для її живлення органічних речовин. У такий же спосіб страхують себе від нестачі їжі прометки — досить великі морські одноклітинні організми, що мешкають у товщі води. Зе допомогою несправжніх ніжок променяки уловлюють бакгерІГта дрібні органічні рештки І перетравлюють їх у травних вакуолях. Проте, якщо здобиччю стає водорість, то променяк зберігає її у цитоплазмі. Водорість забезпечує променяка киснем, а променяк надає водорості притулок та їжу— вуглекислий газ. Якщо ж променяк починає голодувати, то він перетравлює деяку частину водоростевих клітин.
Навіть Інфузорії часто захоплюють І збер^аютъ у цитоплазмі водоростеві клітини. Інфузорій, що мають автотрофних симбіонтів, удавалося вирощувати на світлі взагалі без їжі: всі необхідні органічні речовини інфузорія отрлувала від водоростей (мал. 45).
Одноклітинні еукаріоти