14:20 § 48. Вивчення поведінки тварин | |
§ 48. Вивчення поведінки тварин1. Чи здатний дощовий черв'як до передбачення?Як можна дізнатися, чому тварини демонструють ту чи іншу поведінку? Це досить складне завдання. Припущення, що першими спадають на думку спостерігачеві, зазвичай виявляються хибними. Хтось, хто побачить пристосувальну поведінку, вирішить, що вона свідчить про «розум тварин». Інший розглядатиме всіх тварин як запрограмовані механізми. Набагато складніше встановити, як це відбувається насправді. Розглянемо приклад. Дощові черв'яки затягують у свої підземні ходи опале листя (мал. 313). За який край дощовий черв'як затягувати ме цей листок під землю? Л за який - вирізану з нього фігуру, що показана пунктиром? Спостереження за ними показують, що черв'яки тягнуть листя за верхівку, а не за черешки (мал. 314). Листок, який тягнуть за верхівку, згорнеться у трубку; якщо його тягнути за черешок, він застрягне. Чи може черв'як заздалегідь уявити, як йому буде простіше тягнути листок? Виріжемо з листка фігуру, як показано пунктиром. Як її буде тягнути черв'як? За несправжній «черешок», що розташований ближче до верхівки справжнього листка! Можна зробити висновок, що черв'як нездатний до передбачення. А чому він тягне справжнє листя за верхівки? Можливо, він орієнтується за якоюсь речовиною? Розчинником можна вимити речовини з верхівки листка та з черешка. Якщо потім вимочити черешок у речовині з верхівки, а верхівку - у речовині з черешка, черв'як буде тягнути за черешок (мал. 315). Соломинку він завжди тягнутиме за кінець, змочений речовинами верхівки. Залишилося встановити, які саме речовини діють на черв'яка. 2. Від спостережень до експериментів Розглянувши цей приклад, можна зрозуміти, як у типовому випадку відбувається дослідження. Усе починається зі спостережень. Щоб пояснити їх результати, знадобляться певні припущення. Щоб перевірити ці припущення, найчастіше доводиться експериментувати: утручатися в природні процеси. Якщо припущення, що перевірялося експериментом, не підтвердилося, треба висувати та перевіряти інше. У розглянутому прикладі можна побачити одну дуже важливу обставину: щоб керувати певним процесом (хоча б тим, як черв'як тягне листок), треба розуміти механізми цього процесу! 3. Що запам'ятовують оси? Існують поодинокі (тобто такі, що живуть поодинці) оси, яких називають дорожніми. Вони полюють на павуків. Павук - небезпечна жертва: його отруйний укус уб'є будь-яку комаху. Однак дорожні оси спроможні наносити павукам точні уколи жалом, випереджаючи укуси своїх жертв. Павуки - їжа для личинок оси. Спійманого павука вона відносить до нірки і відкладає на нього яйце, з якого вийде личинка. Якщо оса вб'є павука, він зіпсується до того, як ним зможе живитися личинка. Тому оси лише паралізують свою жертву, иозбавля-ючи її здатності до опору. Личинка буде поступово поїдати ще живого павука... У стрімкій сутичці оса влучає жалом саме в нервові центри павука. Чи навчаються оси полювати на павуків? Як це не дивно, ні. Кожна оса з'являється на світ із усіма необхідними їй уміннями, вона ніколи не зустрінеться зі своєю матір'ю. Виконування нірки, пошуки павука, його знерухомлення, перенесення до нірки та інші дії дорожньої оси визначені від її появи на світ. Однак є речі, яким оси мають навчитися. Розглянемо експеримент з вивчення того, як оса запам'ятовує положення своєї нірки (мол. 317). Існують оси, які закладають в одну нірку декілька жертв. їм треба вилітати на полювання й повертатися до схованки. Як вони її знаходять? Запам'ятовують розташування предметів біля свого притулку. Якщо оточити нірку колом із шишок, оса запам'ятає цю ознаку (1). При переміщенні кола вбік тварина шукатиме нірку в його центрі, а не там, де вона міститься насправді (2). Якщо ж оса побачить перед собою коло з камінців і трикутник із шишок, вона шукатиме нірку саме в колі (3). Це свідчить про те, що для оси важливішим є розташування навколишніх предметів, а не їх особливості. Щоб установити причини певної поведінки тварин, необхідні дослідження, їх звичайна схема є такою: завдяки спостереженням виникає певне запитання; відповіддю на нього стає якесь припущення; для перевірки припущення виконують експерименти. Якщо припущення не підтверджується, потрібно робити й перевіряти нові припущення. Спостереження; припущення; експеримент. 1. Чим відрізняється експеримент від спостереження? 2. Навіщо вивчати поведінку тварин? 3. Чому осі доводиться запам'ятовувати розташування предметів нав коло її нірки? 4*. Як дізнатися, випадково вживає слова папуга, що навчився розмовляти чи він встановлює зв'язок між словами та їх застосуванням? Чи можуть тварини уявити рух, який не бачать? У параграфі наведено приклади експериментів у природному середовищі. Але корисними є й лабораторні експерименти. Розглянемо досліди, завдяки яким можна встановити, чи має тварина здатність уявляти рух об'єктів, які вона не може бачити, але побачила частину їх шляху (це має назву екстраполяція - припущення, яким має бути продовження процесу, що спостерігався лише частково). Один із варіантів дослідження такої здатності - «експеримент із ширмою». Через отвір у ширмі тварина може дотягнутися до годівниці, але не може пройти сама. Тварина починає їсти, і в цей момент годівниця зрушує вбік. Аби її положення неможливо було встановити на слух, інша, порожня годівниця рушить у протилежному напрямі. Потім годівниці зникають за перегородками... З якого боку тварина обходитиме ширму? Різні види тварин вирішують це завдання по-різному. Одні обходять ширму у випадковому напрямі або в тому, у якому їм колись пощастило знайти їжу. Інші обирають саме той напрям, у якому рухалася годівниця. Повторюючи дослідження, можна обирати напрям руху випадково; якщо тварина раз за разом буде йти в потрібному напрямі, це свідчитиме про її здатність екстраполювати рух. До екстраполювання не здатні риби, амфібії, значна кількість птахів і деякі ссавці (їжаки). Відповіді ГДЗ для 7 класу з предметів шкільної програми, а саме, біології Нові підручники 7 клас за програмою 2015 року з образотворчого мистецтва | |
