11:57 § 9. Паразитичні черви | |
§ 9. Паразитичні черви1. Особливості внутрішніх паразитівВи ознайомилися з кількома представниками вільноіснуючих червів. Але багато груп червів перейшли до внутрішнього паразитизму. Такі черви мешкають в інших тваринах (своїх хазяях) і завдають їм шкоди. Це суттєво змінило їхню будову. Які характерні особливості внутрішніх паразитів? Внутрішні паразити живляться наиівперетравленою їжею хазяїна або його тканинами. Поживу не доводиться шукати, тому в паразитів часто зникають органи чуття і спрощуються органи руху. Покриви паразитів стійкі до травних соків і захисних речовин хазяїна. У них можуть виникати органи прикріплення (гачки, присоски), які утримують їх у тілі хазяїна. Газообмін усередині хазяїна ускладнений, отже, наразити стійкі до нестачі кисню. Знайти партнера для розмноження в тілі хазяїна може бути складно. Тому внутрішні наразити часто продукують і яйця, і сперматозоїди та розмножуються через самозапліднення. Для паразита організм хазяїна подібний до острова, що відокремлений від інших островів, тобто можливих хазяїв. Паразити с надзвичайно плодючими. Так, один зі стьожкових червів, який живе в людині, може відкласти понад 10 млрд ясць - більше, ніж людей на Землі. Заселяти нових хазяїв паразитам допомагають складні життєві цикли (мал, 44), у яких відбувається зміна хазяїв і середовищ існування. Остаточний хазяїн - це той, у якому живе й розмножується статевим способом дорослий паразит. У проміжних хазяях живуть, а іноді й розмножуються безстатевим способом його незрілі (личинкові) стадії. 2. Печінковий сисун Прикладом внутрішнього паразита, що живиться тканинами хазяїна, може бути печінковий сисун - паразит рогатої худоби, який іноді вражає і людину (мал. 45). Це далекий родич планарії, що живе в жовчних протоках печінки й спричиняє жар, біль, жовтуху. У тілі хазяїна він утримується завдяки ротовій і черевній присоскам. Тканини хазяїна поїдає за допомогою м'язистої глотки. Кожен сисун виробляє і яйця, і сперматозоїди. Він продукує безліч яєць, що виводяться назовні з калом. У воді з яйця виходить війчаста личинка, яка проникає в проміжного хазяїна: слимака малого ставко-вика (див. мол. 44). У ставковику змінюються та розмножуються нестатевим способом два личинкових покоління паразита. Третє покоління - хвостаті личинки. Вони виходять у воду, прикріплюються до рослин і вкриваються оболонкою. Худоба ковтає личинку сисуна з травою. Личинка проникає в печінку і розвивається в дорослого паразита. Людина заражається печінковим сисуном, якщо вживає сиру воду з природних водойм або бере до рота рослини із заплав. 3. Бичачий ціп'як Ще один паразит, який мешкає в кишечнику свого хазяїна, - ціп'як бичачий. Ціп'яки також є представниками типу Плоскі черви, але докорінно змінені пристосуванням до паразитизму. Середовище існування ціп'яків - кишечник - вузький довгий простір. Йому їхнє тіло видовжене и схоже на стрічку. У бичачого ціп яка воно сягає 10 м! Тіло складається з голівки, шийки та багатьох члеників (мал. 46). Ціп'як може розірватися, але він виживе, якщо його голівка утримається в стінці кишечника завдяки розташованим на пій органам прикріплення. У шийці утворюються нові членики, кожен з яких мас чоловічі й жіночі статеві залози. Дозрілі членики, що заповнені заплідненими яйцями, відриваються від тіла паразита й виносяться назовні. Оскільки ціп'як живе в напівперетравленій їжі, йому не потрібна власна травна система. Поживні речовини він всмоктує всією поверхнею тіла. Оцініть усю зловісну довершеність цієї тварини! Проміжний хазяїн бичачого ціп'яка - велика рогата худоба, а остаточні - людина та інші м'ясоїдні тварини (мал. 47). Людина заражається ціп'яком, уживаючи недостатньо проварене чи просмажене м'ясо, яке може містити паразитів на стадії фіни - невеликого міхурця. Ціп'як, потрапивши в людину, порушує травлення, викликає нудоту й блювання, дратівливість, безсоння, нервові напади. Як фіни потрапляють до яловичини? Ціп'як, який живе в людині (термін його життя сягає 10 років!), виділяє до ЗО заповнених яйцями члеників кожного дня. Більшість члеників виходить із калом, але деякі самі виповзають із кишечника людини. Яйця паразита можуть потрапити в ґрунт, на траву, а з нею - у травну систему корів. Личинки ціп'яка виходять з яєць, просвердлюють кишечник, із кров'ю проникають до печінки чи м'язів і перетворюються на фіни. Ці фіни довгі роки чекатимуть, щоб м'ясо цієї корови з'їла людина (або вовк чи собака). 4. Аскариди та гострики Життєвий цикл деяких паразитів не потребує зміни хазяїв. Такими є людські аскариди - черви 40 см завдовжки, що паразитують у кишечнику людини й живляться напівперетравленою їжею. Щоб не бути винесеними назовні, вони енергійно повзуть назустріч вмісту кишечника або обпираються на його стінки своїми пружними тілами. Яйця аскарид переносяться із забрудненого ґрунту на їжу брудними руками чи мухами й тарганами. Через певний час перебування в зовнішньому середовищі яйця аскарид набувають здатності вражати людей, у травний іракт яких вони потрапили. Аскариди спричиняють біль у животі, погіршення апетиту, отруєння речовинами, які вони виділяють. Більше того, завдяки здатності активно переміщуватися в організмі аскариди можуть вражати різні внутрішні органи і навіть виходити з організму (мал. 48). Гострики - дрібні паразити (5-10 мм завдовжки), які частіше трапляються в дітей, ніж у дорослих (мал. 49). Вони живуть у кишечнику й живляться бактеріями. Самки гостриків спускаються до анального отвору й відкладають поблизу нього яйця, що призводить до свербежу. Чухаючи ділянку поблизу анального отвору, людина переносить яйця паразитів на руки, а з них - на їжу чи до рота. Найефективнішим засобом боротьби з гостриками є дотримання правил гігієни. Аскариди й гострики належать до типу Первиннопорожнинні черви. Чи достатньо того, що ви дізналися про паразитичних червів, аби дотримуватись правил особистої гігієни? Типові особливості внутрішніх паразитів: наявність захисних покривів, високий рівень розвитку статевої системи, велика плодючість, складні життєві цикли, здатність переносити нестачу кисню. Остаточним хазяїном називається той, у якому відбувається статеве розмноження паразита; у проміжному хазяїні перебувають (та іноді розмножуються у нестатевий спосіб) незрілі стадії паразита. Для печінкового сисуна й бичачого ціп'яка людина є можливим остаточним хазяїном. Цикл аскариди й гострика відбувається без зміни хазяїв. Вільноіснуючі та паразитичні тварини; остаточний і проміжний хазяї; фіна. 1. Порівняйте спосіб життя внутрішніх паразитів і вільноіснуючихтварин. 2. Порівняйте будову й спосіб життя стьожкових червів і сисунів. 3. Складіть правила профілактики зараження людини паразитичними плоскими червами. 4*. Яке значення мають складні життєві цикли в паразитичних червів? Чи можна скористатися їхніми особливостями для обмеження чисельності паразитів? Ехінокок Людина може бути проміжним хазяїном небезпечного ціп'яка ехінокока. Його остаточними хазяями є собаки й лисиці. Дорослий ехінокок за розміром невеликий (до 5 мм) і не дуже шкодить своїм хазяям (мал. 50). Його яйця можуть опинитися на шерсті хворого собаки й дістатися травної системи людини. Личинки паразита виходять у кров і потрапляють у різні органи (зазвичай у легені або печінку), де утворюють фіни (мал. 51). Особлива небезпека зараження ехінококом полягає в тому, що його фіни розмножуються брунькуванням, ушкоджуючи орган, у якому мешкають. За 20-30 років вони можуть утворити скупчення розміром із футбольним м'яч. Проміжним хазяїном цього паразита може бути не лише людина, а й різні копитні (корова, вівця). Остаточний хазяїн заражається, з'їдаючи м'ясо проміжних хазяїв (наприклад, якщо собака живиться відходами боєнь). ГДЗ відповіді ГДЗ 7 клас з української літератури, геометріі Підручники 7 клас за програмою 2015 року з музичного мистецтва, основ здоров'я | |
