Екологічні групи і життєві форми рослин

Екологічні фактори. Неповторність зовнішнього вигляду та будови кожного виду організмів є відображенням тривалого процесу його пристосування до конкретних умов середовища. Умоли середоеища — це комплекс» у якому можна розрізнити багато компонентів, які пов'язані з кліматом, ґрунтом, рельєфом» а також наявними видами живих організмів та взаємодією між ними. Кожний э таких компонентів, який впливає на живий організм, у тому числі і на рослини, називають екологічним фактором. Екологічні групи. Екологічних факторів дуже багато, і впливають вони на рослини комплексно. Але за певних умов один фактор може стати основним. Група рослин, виділена за відношенням до окремого основного фактора» навивається екологічною групою. Для рослин найважливішими екологічними факторами найчастіше є забезпеченість водою, світлом та температурні умови. Пристосування до усього комплексу факторів середовища відображається у життєвих формах рослин*
За забезпеченістю водою рослини поділяють на посухостійкії помірно вологолюбні* вологолюбні та водні*
Посухостійкі види зростають там, де вологи мало. Основним пристосуванням до нестачі води у рослин є зменшення П випаровування. Такі рослини мають потовщену кутикулу» та» як правило» дрібні або згорнуті в трубочку тверді листки (мол. 190). Чимало посухостійких видів поглинають воду з глибоких водоносних горизонтів ґрунту за допомогою довгих кореневих систем. Наприклад, у верблюжої колючки довжина головного кореня сягає 20 м. Іншим особливим пристосуванням є створення запасів води у соковитих м'ясистих стеблах {кактуси, пустельні молочаї) або листках (агави, алое) під час рідкісних дощів чи випадіння роси. Таких рослин багато у пустелях. Вони не витримують надмірного зволоження. Тому їх називають сухолюбними.
До помірно вологолюбних належить більшість рослин» що мешкають на суходолі в умовах помірного зволоження. У них зазвичай листки широкі та м'які, без воскового нальоту, помірно опушені або голі. Прикладами є дуб, фіалки, конвалія (мал. 191). Вологолюбні рослини зростають на постійно перезволожених ґрунтах, зокрема, на болотах {вільха, ситник, осоки), по берегах н од о іім (очерет, рогіз, калюжниця) (мол. 191). Аби полегшити провітрювання тканин, стебла та листки таких рослин часто мають великі міжклітинники.
Водні рослини населяють водойми. Деякі рослини повністю занурені у воду (елодея, валіснерія, раалисник). їхні листки не мають продихін. У інших водних рослин листки плавають на поверхні води, при цьому рослина може бути або вкоріненою (латаття, рдеста), або вільношіанаючою (водяний горіх, ряска, сальвінія). Верхній бік листків у них завдяки кутикулі блискучий, продихи розміщуються саме на ньому. Частина водних рослин — налінзану-рені рослини — укорінені, мають надводні листки та стебла, які за будовою близькі до листків вологолюбних рослин (комиш., водяний різак) (мол. 192). У деяких із них, як у стрілолиста, є листки усіх трьох типів — занурені, плаваючі та надводні (мал. 193). За умовами освітлення рослини поділяють на світлолюбні, тіньовитривалі і тіньолюбні (мал. 194).
Світлолюбні види потребують багато світла і не ростуть у затінку. їхні листки мають добре розвинену стовпчасту тканину, часто— багато продихів та товсту кутикулу* Світлолюбними є береза, сосна, подорожник, більшість посухостійких рослин та водних рослин з листками, що плавають.
Тіньовитривалі рослини, наприклад, граб, бузок, суниця — краще розвиваються за високої освітленості, але здатні також вростати у затінку. Серед тіньовитривалих рослин чимало таких, які э віком можуть змінювати свої уподобання. Наприклад, молоді ялини краще ростуть у затінку інших рослин, а дорослі — за повної освітленості.
Тіньолюбні рослини найкраще розвиваються лише у затінку (копитняк, сенполія, деякі папороті). їхні листки зазвичай великі, губчаста тканина розвинена, а стовпчаста часто взагалі відсутня.
За температурними умовами рослини поділяють на холодови-тривалі та теплолюбні. Температурні уподобання майже не впливають на будову рослин» оскільки пристосування до певних температур пов'язані переважно з фізіологічними процесами.
Хододовитривйлі рослини здатні переживати температури нижче 0 °С, хоча ростуть лише при температурі вище 0 °С. До них належать дерена і кущі наших широт, а з сільськогосподарських культур — морква, горох, жито.
Теплолюбні рослини не витримують холоду» і для нормального росту потребують досить високих температур. Теплолюбними є більшість віц^щоростутьутртгікахіт турних рослин — огірок, зарбуз, диня, томати та баклажани.
Життєва форма — це зовнішній вигляд рослини, що відображає її пристосованість до умов середовища. Вона також характеризує тривалість життя вегетативних органів та всієї рослини. За життєвими формами рослини поділяють на деревні (дерева та чагарники)» напівдеревні (напівчагарники та налівчагарнички) та трав'янисті (багаторічні та однорічні трави) (мол. 196).
Деревні рослини мають багаторічні здерев'янілі пагони з бруньками відновлення. У дерев с лише один головний нагін — стовбур. Він жива стільки ж, як і вся рослина — десятки та навіть сотні років. Чагарники відрізняються від дерев наявністю кількох стовбурів, які поступово змінюють один одного. Тривалість життя кожного стовбура у різних видів різна (у малини — два роки, у бузку — до 60 років), але, загалом, за рахунок заміни старих стовбурів новими вік рослин може сягати кількох сотень років. Маленькі, до 50 см заввишки (чорниця, брусниця), чагарники називають чаеар-ничками. У деревних рослин стовбури можуть бути не прямостоячими, а сланкими (карпатська сосна-жереп) чи виткими {плющ, дівочий виноград) {мол. 196). Деревні рослини з виткими стовбурами називають деревовидними ліанами. У напівдеревних рослин верхня частина надземних пагонів трав'яниста і щороку відмирає, а нижня частина здерев'яніла; вона залишається живою і несе бруньки відновлення. Тривалість життя напівдеревних рослин становить десятки, інколи — сотні років. Рослини до 20 см заввишки (наприклад, чабрець) — це напівчагарнич-киа більші за висотою (полик, шавлія, лаванда) — напівчагарники.
У трав'янистих рослин надземна частина не здерев'яніла і щорічно після цвітіння та плодоношення відмирає. Багаторічні трави зазвичай переживають зимовий період за допомогою підземних видозмінених пагонів — кореневищ (пирій), бульб (ряст) або цибулин (нарцис). Завдяки ним ці трави можуть жити багато років. У однорічних трав (лобода) вся рослина живе лише один рік» встигаючи вирости, утворити квітки та насіння і повністю відмерти. Навесні нові рослини виростають лише з насінин* У багатьох, переважно багаторічних, трав'янистих рослин надземні пагони виткі. Це трав'янисті ліани (наприклад, хміль та берізка) (мол. 196).
Знання основних екологічних груп рослин та їх життєвих форм потрібні для правильного догляду за рослинами: їх поливом, вибором місця розташування або посадки, обрізки, пересіву, укриття на зиму, розмноження тощо*
1. Екологічні групи рослин виділяють за їхнім ступенем залежності від одного з основних факторів зовнішнього середовища: рівнів зволоження, освітлення та температури.
2. Життєві форми рослин визначають за зовнішньою будовою, що пов'язана із пристосуванням до усіх факторів середовища. Життєва форма також характеризує тривалість життя рослини.
З. Основними життєвими формами рослин є деревні (дерена та чагарники)» напів деревні та трав'янисті (багаторічні та однорічні) форми.
ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ, ЯКІ ПОТРІБНО ЗАСВОЇТИ
Умови середовища, екологічний фактор, екологічна група, життєва форма
1. Що таке екологічна група рослин?
2. Що таке життєва форма?
3. Які життєві форми рослин вам відомі?
1.Назвіть екологічні групи рослин, які виділяють за відношенням до рівня зволоженості, свгтла та температури. Для кожної екологічної групи наведіть приклади рослин.
2.  Охарактеризуйте тривалість життя всієї рослини та її надземних вегетативних органів для рослин різних життєвих форм.
для допитливих
Рослини паразити, налівпаразититаоимбіотрофи
(Відповідь на запитання школярів: Чи бувають рослини Іншого кольору, чи тільки зелені? Чи є роспини-паразити?)
Особливими екологічними групами рослин, які відрізняються від решти за способом живлення, є паразити, напЬпаразити та симбклрофи (мал. 137).
Рослими-паразити позбавлені хлорофілу і живляться виключно за рахунок інших вищих рослин. Так, повиттиия проростав стебловими коренями-присосками у провідні пучки стебел трав'янистих рослин. Інший паразит — вовчок — оселяється на коренях трав. Ці рослини можуть завдавати шкоди сільськогосподарським культурам. Петрів хрест паразитує на коренях ліщини, бука І граба.
Рослими-напівларазити (наприклад омела, яка оселяється на гілках дерев), зберігають хлорофіл і здатні самостійно фотосинтезу вати. Чимало трав, таких як перестріч, очанка, кравник, мають слабку кореневу систему отримують додаткове жиалення від сусідніх рослин через корені-присоски. Рослини'Симбк)трофи аа відсутністю хлорофілу схожі на рослини-па-разити. Але живляться вони готовими органічними речовинами, які отримують від грибі в-сим біонтів. Прикладом є орхідея гніздівка. Інша рослина — під'ялинник — теж отримує готові органічні речовини від симбіотичних грибів, які, в свою чергу, беруть  від коренів ялини, з якими гриб також утворює симбіотичний комплекс.
Принципи біологічної систематики і різноманітність покритонасінних