Строфа V. Закінчення

Еге, такі, як стовпчик від власного Скруджевого ліжка.
Ліжко було Скруджеве, і хата була його. Але що було найприємніше, то це те, що майбутнє належало йому й що можна було і це каятися.
—  Я спокутую минуле теперішнім і майбутнім! — повторив Скрудж, схопившись із ліжка. — Усі три духи будуть жити в мені. О Якове Марлею! Нехай святиться Різдво! Я кажу це на колінах, так, старий Якове, на колінах!
Скрудж був такий зворушений, що голос його тремтів і не слухався його. Під час останньої боротьби із духом він ридав, і все обличчя його було облите слізьми. (...)
Він хотів одягтися, але руки не слухалися його, крутили одяг, вивертали його, одягали не тим боком, рвали, м'яли його.
—  Я не знаю, що робити! — скрикнув Скрудж, сміючись і плачучи водночас. — Я почуваю себе легким як пушинка; щасливим, як ангел; веселим, як школяр; у мене голова крутиться, як у п'яного! Дай, Боже, кожному веселого Різдва! Дай, Боже, щасливого Нового року всьому світові! О, який же я щасливий! Гоп-ля-ля! Гоп-ля-ля! Ура-а-а! (...) (...) Нарешті Скрудж убрався у свій найкращий одяг і вийшов на вулицю. Якраз тоді люди виходили гуртами з дому, зовсім так, як показував йому дух теперішнього Різдва. Заклавши руки за спину, Скрудж ішов, поглядаючи на всіх з усмішкою. Він мав такий веселий і ласкавий вигляд, що троє чи четверо якихось добрих людей сказали йому: «Добридень, пане! З Різдвом будьте здорові!» І Скрудж потім часто казав, що ні слова були найрадіснішими, наймилішими .: усіх, які він будь-коли чув. (...)
Далі Скрудж пішов до церкви, потім проходжувався, дивився на людей, що поспішали кудись: привітно озивався до дітей, до старців, дивився униз у кухні, угору на вікна і відчував, що це все сповнює його серце радістю. Ніколи ще ніяка прогулянка, та й будь-що інше не робило його таким щасливим.
Після полудня він пішов до свого племінника. Разів із десять пройшов він повз двері, поки наважився постукати. Далі таки постукав.
—  Чи вдома ваш господар, голубонько? — спитав він служницю. — Славна дівчина! Дуже мила!
—  Дома, пане.
— Де ж він, моя люба?
—  Він, пане, в їдальні разом з панною. Я проведу вас туди, коли бажаєте.
—  Дякую вам; він знає мене, — промовив Скрудж, — я вже сам собі піду.
Він тихенько відхилив двері і зазирнув до їдальні. Стіл був накритий серед хати дуже святково, а молоді господарі вкотре оглядали, чи все було до ладу.
—  Фреде! — промовив Скрудж.
—  Господи Боже мій! — скрикнув Фред. — Хто це?..
—  Це я, твій дядько Скрудж. Я прийшов на обід. Можна увійти? Чи можна йому увійти! Скрудж повинен був дякувати Богові, що
племінник не поодривав йому рук, стискаючи їх. Щирішої зустрічі не могло й бути. Племінниця привітала його теж так само щиро, і Топнер теж, як прийшов, і кругленька сестра, і всі гості, як поприходили. Що за чудовий був то вечір! Які хороші забави! Яка згода! Яке щастя!
на другий день Скрудж прийшов рано у свою контору. Страх як рано! Він тільки й думав про те, щоб прийти раніше від свого писаря Воба Кретчита і зловити його на запізненні.
Так і сталося. Годинник вибив дев'ять — Боба немає; чверть на десяту — Боба немає. Він спізнився якраз на вісімнадцять з половиною хвилин.
Скрудж сидів перед широко відчиненими дверима, щоб побачити, як Боб увійде у свій закамарок.
Боб ще за дверима зняв шапку й шарфик і одним скоком сів на стілець; потім почав рипіти пером так швидко, немов хотів догнати дев'яту годину.
—  Слухайте! — гукнув Скрудж своїм (як тільки він міг удати) звичайним голосом. — Що це ви приходите в таку пізню пору?
—  Вибачте мені, добродію, — промовив Боб, — я справді спізнився...
—  Спізнився! — сказав Скрудж. — Ще б пак — ні! А йдіть лишень сюди, добродію!
—  Це ж тільки один раз на рік, — благав Боб, виходячи зі свого закутка. — Цього вже ніколи не буде більше, пане! Я вчора трохи побавився ради свята...
—  Ну, то я вам от що скажу, — мовив Скрудж. — Я не хочу більше терпіти такого, як було, і через те, — говорив він далі, вставши зі стільця й так штовхнувши Боба у бік, що той поточився назад у свій закамарок, — через те я зважив платити вам більше.
Боб затремтів з переляку й потягнувся за лінійкою. У нього майнула думка оглушити лінійкою Скруджа, зв'язати його, покликати на допомогу з вулиці людей і відвезти його в дім для божевільних.
— З Різдвом Христовим, Бобе! — сказав Скрудж зовсім поважно, тріпаючи його по плечах. — Дай вам, Боже, кращого Різдва, мій любий друже, ніж ті Святки, що я багато років робив вам. Я збільшу вам платню й буду старатися, щоб допомогти вашій бідній родині. Ми поговоримо про це сьогодні увечері за склянкою гарячого пуншу. Та запаліть перше всього більший вогонь у себе в каміні!
Скрудж зробив усе, що казав, навіть набагато більше; що ж до Тайні Тіма, який одужав, то Скрудж став йому другим батьком.
Скрудж став таким добрим другом, добрим господарем і доброю людиною, що навряд чи й був другий такий у доброму старому Лондоні або в якому іншому доброму старому місті в доброму старому світі. Дехто насміхався з тієї зміни, але Скрудж не зважав на те. Він знав, що завжди знайдуться люди, охочі сміятися з усякого добра, з усього хорошого та величного. Знаючи, що вони сліпці, Скрудж хотів, щоб вони мружили очі від сміху, ніж від справжньої сліпоти, бо сміх набагато приємніший за сліпоту. Він і сам сміявся і був щасливий.
Після тієї пригоди Скрудж не бачився більше з духами; але все життя він поводився, як наказує любов до людей, уміючи одривати в себе й допомагати іншим, і про нього казали, що вже хто-хто, а Скрудж уміє шанувати Різдво.
Дай Боже, щоб те саме можна було сказати про нас усіх!
Отже, прокажімо за маленьким Тайні Тімом: «Нехай буде над кожним з нас Боже благословення, його любов та ласка!»
Переклад О. Кршшнюк (подано за сучасною літературною редакцією)
Запитання і завдання до прогитани?с уривків
1.  Який вигляд мав дух минулих Різдвяних свят? Які дивні деталі підкреслюють його фантастичність? Визначте протилежні елементи в його описі. Що, на вашу думку, вони означають?
2.  Знайдіть! До чого торкнувся дух, аби підтримати Скруджа під час переходу крізь стіну? Поясніть значення цієї деталі.
3.  Що відчув Скрудж, опинившись на сільській дорозі свого дитинства? Доповніть відповідь цитатами.
4.  Що нового ви дізналися про Скруджа, прочитавши про його подорож у минуле?
5.  У який час повів Скруджа другий привид?
6.  Як святкувала Різдво родина Кретчитів? Які деталі свідчать про скруту, у якій жила ця сім'я? Чи можна назвати Кретчитів щасливими? Обґрунтуйте свою відповідь.
7.  Про що головний герой довідався під час останньої мандрівки? Як вона на нього вплинула?
8.  Як змінився Скрудж після подорожей з духами? Які нові риси з'явилися в його характері?
Запитання і завдання до прогитаного твору
1.  У   чому,   на   ваш   погляд,   полягала   основна   життєва   помилка Скруджа? Як саме виправив її герой наприкінці твору?
2.  Знайдіть у кожній подорожі Скруджа ознаки пробудження його душі.
3.  Чому змальовані в повісті події відбуваються саме під час Різдвяних свит?
4.  Визначте основні життєподібні та фантастичні елементи в повісті. Запишіть їх у зошиті.
5.  Що Діккенс критикує у своїй повісті?
Визначте основну думку прочитаного твору.
Строфа I. Марлеєва тінь
Строфа II. Перший з трьох духів
Строфа III. Другий з трьох духів
Строфа IV. Останній дух